Ідеї інтеграції у роботі з людьми з інвалідністю

Сьогодні ми більш детально поговоримо про ідеї інтеграції, що пропагуються Орф-підходом, а також спробуємо розібратись, які практичні шляхи втілення цієї інтеграції пропонує цей унікальний підхід.

Саме ідея інтеграції та залучення до процесу кожного стала основним поштовхом до адаптації цього підходу у роботу з людьми з інвалідністю. Інтегративні ідеї творчості, як процесу, що не є чимось сталим та однорідним, відмічав і сам Карл Орф. Тож для початку розглянемо явище інтеграції та її прояви у творчому процесі.

По своїй суті, будь-якому творчому процесу притаманні дві риси: це багаторівневість та трансформаційність. Яким же чином ці дві риси проявляються у процесі, зокрема елементарного музикування, або креативного руху, або театральному дійстві і у чому саме полягає процес інтеграції?

Почнемо з того, що Орф-процес завжди інтегруватиме декілька елементів на різних рівнях прояву. Тож творчий процес, побудований за принципами Орф-підходу, завжди вміщуватиме в собі інтеграцію різних елементів та різних рівнів прояву.

Під елементами ми маємо на увазі тілесні прояви, звукові та словесні, причому рівень їхнього прояву може різнитись від частково усвідомленого до високохудожнього.

Рух може виявлятись як у частково усвідомлених ситуативних рухах, що матимуть пре-ритмічну природу або ж той самий рух може проявлятись у формі свідомої танцювальної імпровізації чи навіть сталої хореографічної композиції.

Що стосується звучання, воно також має різні рівні прояву: від пре-мелодії та пре-ритму до свідомої імпровізації та відтворення мелодії голосом чи на інструменті. 

З приводу словесного відображення, ми можемо також бачити тут різні рівні, починаючи із забавок з вигаданими, неіснуючими словами до поезії та театральної декламації. Варто зазначити, що найпростіші словесні ігри базуються на активації пре-ритмічного та пре-мелодичного чуття. 

Варто зазначити, що усі ці рівні можуть бути присутніми в одному творчому дійстві.

Ідея інтеграції у роботі з людьми з інвалідністю пов’язана не з розвитком та зростанням, просуванням від одного рівня до іншого, хоча і це безперечно є важливим. Але ідея, що була висунута Карлом Орфом а потім розроблена Вільгельмом Кєлером, говорить про важливість присутності різних рівнів.

Рівень будь-якого прояву залежить від можливостей кожного окремого учасника. Саме це розуміння дозволяє об’єднувати в одній групі учасників, що мають досить обмежені рухові можливості та професійних виконавців. Завдяки втіленню ідеї багаторівневості кожен учасник зможе проявитись на тому рівні, який йому буде доступний на той момент.

Приклад – активне слухання/ виконання/ акомпанемент.

• Рухова складова
• Музична складова (готова мелодія – підігрування на одному звуці)
• Словесна ( відтворення тексту рухами, у картині, створення віршів)

Обидві властивості творчого процесу (багаторівневість та трансформаційність) пов’язані між собою.

По-перше – прояв різних учасників на різних рівнях спонукає процеси пізнання і підштовхує учасників спробувати себе в «іншій ролі». 

По-друге – відбувається постійний взаємообмін досвідом, як вербальним, так і не вербальним, що безперечно підштовхує трансформаційні процеси як кожного учасника окремо, так і групи.

По-третє – поєднання великої кількості різного досвіду в одному процесі розширюють межі варіативності. Кожен учасник привносить своє бачення, іншу ідею, що у процесі об’єднуються та трансформуються у багатьох варіантах, з яких учасники можуть вже свідомо обирати.

Ми ніколи не можемо сказати наперед, як виглядатиме кінцевий продукт, чи то буде музичний твір, чи танок чи вистава. Ми можемо планувати та спонукати процес у тому чи іншому напрямку, але ми маємо бути достатньо гнучкими, щоб дозволити тому процесові розвиватись та трансформуватись в залежності від потреб учасників.

В інтегративному, багаторівневому процесі досвід одного учасника має збагачуватись досвідом іншого і таким чином, можливо, запитання, на які досі не було відповіді, зможуть бути розглянуті зовсім під іншим кутом зору. Може статися так, що саме цей кут зору є доступним лише з якогось одного рівня, і цей рівень може виявитись будь-яким. Однак важливо усвідомлювати, що саме погляд з цього рівня спонукатиме трансформаційний процес кожного учасника та усієї групи разом. Тому очевидно, що ідея інтеграції різних рівнів та трансформації є важливою у будь-якій соціальній взаємодії.

Тож на завершення підсумовуємо:

Ідея інтеграції набула потужного розвитку саме у роботі з групами людей з інвалідністю, бо дозволяє об’єднувати людей з різними можливостями в одному творчому процесі. Цей процес набуває динамічного розвитку не лише в залежності від обставин та середовища. Велика увага у цьому процесі приділяється задоволенню потреб кожного учасника процесу. 

Відображення та втілення такої потужної соціальної складової у самій суті творчого процесу робить ідею інтеграції в Орф-підході дуже важливою не лише для кожної окремої особистості, а й для розвитку та зростання усієї спільноти.