Креативний матеріал як простір для розвитку

Сьогодні ми поговоримо про креативний матеріал, що застосовується на орф-заняттях. Дуже цікава, і в якійсь мірі навіть неосяжна тема. Чому? Тому що існують міфи!

Міф 1. Інструменти орф-оркестру – то є основний матеріал, який має застосовуватися на орф-заняттях.

Міф 2. Заняття, у якому ми використовуємо декілька варіантів перкусії, автоматично стають Орф - заняттями.

Міф 3. Ми не можемо використовувати Орф-підхід, якщо в нас немає хоча б частково інструментів, що належать до класичного орф-оркестру, створеного Карлом Орфом та Гунільд Кетман.

Я можу продовжувати цей список. але хочу звернути вашу увагу на те, що усі ці міфи легко розвіюються, варто лише подивитись на них через призму основних принципів Орф-підходу, про які ми говорили минулого разу.

Але є характерні речі, за якими ми з першого погляду можемо відрізнити креативний творчий орф-процес: 

• Поєднання музики, слова та руху
• Імпровізаційність
• Музичні інструменти

Ті, хто так чи інакше стикався з орф-підходом у педагогіці чи інших суміжних галузях, вивчав або ж використовував елементи на практиці, напевно мали справу з характерним для цього напрямку інструментарієм орф-оркестру.

Це певний набір ударних інструментів, велика та мала перкусія. Причому набір величезний, від дзвіночків до литавр. Ну і, звісно ж, ксилофони, які є найбільш виразною частиною орф-оркестру. 

Важливо розуміти, саме ксилофони, і що важливо відмітити, саме у такому вигляді, як вони представлені в орф-оркестрі, є штучно створеними звуко-висотними інструментами, які допомагають створювати простір для імпровізації та творчості. 

Перші зразки таких інструментів були сконструйовані Карлом Мендлером, майстром із виготовлення фортепіано. Згодом, за підтримки та активної участі Курта Сакса, орф-оркестр отримав цілий набір таких інструментів. Ці інструменти відрізнялись висотою та матеріалом, з якого вони були зроблені. Частина інструментів мала дерев’яні пластини, частина металеві. Саме ці інструменти оригінально називались «глокеншпили», що перекладається як «дзвіночки».

Важливо відмітити, що часом різниця в термінології, яка у більшості випадків пов’язана з перекладом, створює плутанину у роботі спеціалістів. Плутаючи ці важливі терміни, отримуємо абсолютно інше уявлення про інструментарій орф-оркестру. 

А саме: дзвоник, який належить до групи малої перкусії і є найбільш вживаним у дитячому музикуванні, плутають з «дзвіночками» у значенні «глокеншпіль», якій належить до групи ксилофонів орф-оркестру. І це зовсім інший інструмент, що має свої переваги та займає важливе місце у орф-оркестрі.

Класичні інструменти орф-оркестру – безперечно важлива частина, яка по суті складає методичну основу роботи у такому форматі як орф-оркестр.

Виникає питання: а чи можемо ми створювати орф-оркестр, не маючи в наявності набору інструментів, що оригінально були внесені до його складу?

Друге питання: чи можемо ми вводити нові інструменти? 

Що робити з новою генерацією музикантів, що використовують електронну музику?

Для того, щоб дати відповіді на усі ці питання, маємо повернутись до витоків, до основної концепції і знов таки до принципів Орф-підходу. Згідно них, можемо стверджувати, що ми можемо вводити нові інструменти, але вони мають відповідати певним критеріям. Можемо, і навіть маємо оновлювати та адаптувати, шукати нові форми впровадження у відповідності до культури та традицій.

Щоб зрозуміти специфіку використання орф-інструментарію та інших матеріалів, потрібно повернутись до початку. У чому полягала ідея Карла Орфа, у чому була оригінальна первинна складова навчання у розумінні Карла Орфа та Гунільд Кетман, для чого по суті був створений Орф-оркестр? 

«Спочатку був барабан» – це відома фраза Карла Орфа, яку люблять цитувати музикознавці. 

І про що ж вона говорить? Про те, що спочатку був ритм, і можливо про те, що до барабана були палички, камінчики та інші матеріали, включаючи знаряддя праці, що використовувались первісними людьми. 

Тобто спочатку був ритм. І саме йому у процесі орф-музикування надається величезне значення. Стає зрозумілим, чому така величезна кількість перкусії та ударних інструментів.

Пропоную глибше розглянути процес первинного музикування, що йому передує, що він в себе включає.

Почнемо з того, що Феномен первинного музикування є спільним для усього людства, він пов’язаний з первинними інструментами, характерними ритмічними проявами. У цьому питанні можемо прослідкувати багато паралелей, що об’єднують різні нації та культури. У своїх експериментах Карл Орф та Гунільда Кетман, а згодом і їхні послідовники намагались віднайти найбільш природні умови для виникнення імпульсу, що передує процесу створення та музичної гри. 

Феномен первинного музикування є універсальним для усього людства. Він бере свій початок з прадавніх часів і на генетичному рівні сприймається будь-якою людиною, не залежно від культури та традицій сучасності. 

У своїй праці «Ключові концепції музичної терапії» Гертруда Орф, яка є однією з піонерів музичної терапії, вказує на два ключових фактори, які, на мою думку, безпосередньо стосуються процесу первинного музикування.

Впроваджуючи Орф-підхід у роботу з людьми з інвалідністю, вона звертає увагу на такі фундаментальні на первинних етапах розвитку особистості поняття як пре-ритм та пре-мелодія. «До того як дитина почне виражати себе у ритмічних формах, вона гратиме у пре-ритмічному стилі».

Що ж являє собою пре-ритмічний чи пре-мелодичний стилі? Це первинні форми музикування, коли людина завдяки імпульсу, що виникає всередині, приєднується до процесу на тому рівні, який для неї є комфортним та можливим. Цей процес є лише частково усвідомленим, тож відтворення того матеріалу, що з’явився у результаті пре-ритмічної гри самою людиною, неможливо.

Виходить, що у процесі музикування активуються підсвідомі структури, які мають ритмічну природу і спонукають до дії. Тож вже на первинному рівні відбувається активація, яка в подальшому призводить до активної взаємодії у творчому процесі.

Повертаючись до теми креативного матеріалу, варто відмітити цілі, для яких цей матеріал буде застосований. За допомого різного інструментарію, в першу чергу, створюється простір, в якому народжуються та розгортаються творчі імпульси та відбувається активна творча взаємодія.

Важливо відмітити, що креативний матеріал не обмежений лише інструментами орф-оркестру. Як матеріал для творчості ми можемо використовувати абсолютно різні матеріали, наприклад, тканину, пластик, папір, фарби. Все, що може активувати творчій імпульс і спонукати людину до активної дії або у русі, або у звуці.

Тож характеризуючи матеріал, можемо зазначити певні якості, які вони повинні мати:

1. Матеріал має мати властивості акустично активізувати учасників та надавати їм можливість приєднуватись до творчого процесу на акустичному рівні.
2. Матеріал має бути поєднуючим елементом між учасниками.  
3. За допомогою матеріалів може регулюватись дистанція на різних рівнях творчої комунікації.
4. За допомогою матеріалу можна регулювати процеси соціалізації.
5. Під час такої комунікації креативний матеріал часто отримує подвійну функцію. З одного боку, він об’єднує учасників, а з іншого – є таким, що завжди знаходиться між учасниками, створюючи певну дистанцію.

Тож ми можемо розглядати у якості креативного матеріалу усе, що допомагає встановленню комунікації. І ми не обмежені лише музичними інструментами. Як говорила Гертруда Орф – ми обмежені лише інтуїцією та фантазією спеціаліста. Тож, по суті будь-який матеріал, що допомагатиме прояву, розкриттю та зростанню, може бути використаний у роботі. Таким чином, дотримуючись основних принципів Орф-підходу, ми маємо величезний простір для експериментів з будь-яким матеріалом.