Робота з дітьми, що мають порушення когнітивного розвитку

Музичне виховання в спеціальних освітніх закладах є важливим елементом естетичного розвитку дітей із порушенням пізнавальної діяльності. Водночас, воно має велике корекційне значення. Заняття музикою позитивно впливають на розвиток пізнавальної активності дітей, удосконалюють моральні якості особистості, позитивно відбиваються на емоційній сфері. В залежності від того, як керівник музичний організує діяльність, буде залежати подальший розвиток дитини. 

У осіб, які мають порушення інтелектуального розвитку, якість емоційної чутливості формується дуже повільними темпами. Досить часто, за умови глибоких порушень, рівень такої чутливості є досить незначним. Звісно, що діти з меншими дефектами психічного розвитку досягають більших результатів. Серед них зустрічаються такі, які по досягнутому рівню музичної діяльності наближаються до нормотипових дітей. 

Від заняття до заняття у цієї категорії дітей зростає інтерес до музики. У них з’являються улюблені вокальні та інструментальні твори, виникає потреба слухати музику частіше і з більш високою якістю її виконувати. 

На перших етапах роботи вихованці відволікаються від виконаного твору і дуже швидко втомлюються. У результаті систематичних занять виникає відносна стійкість уваги, деяка стриманість у вираженні своїх почуттів, прагнення прослухати твір повністю. Все це говорить про велике значення формування уміння слухати музику. 

Варто відмітити різноманітність категорії дітей з порушеннями пізнавальної діяльності. Так у спеціальних закладах зустрічаються вихованці, які володіють гарним рівнем розвитку музичного слуху, є діти, музично-слухові якості яких успішно розвиваються в результаті вправ з інтонування. Але серед осіб з інтелектуальними порушеннями зустрічаються і такі, які мають низький рівень розвитку музичного слуху, їхнє навчання співу є особливо важким.

Для підвищення ефективності цих занять керівник музичний використовує різні прийоми. Він розміщує дітей біля інструмента так, щоб всі були в полі його зору і могли добре чути правильне звучання твору. Добиваючись чистого звучання мелодії, керівник музичний рухом руки показує висоту звуків, напрямок мелодії, для цього можна використовувати наочний матеріал (кубики, піраміди). Працюючи над чистотою інтонації, важливо створити загальну мобілізуючу обстановку. Заняття повинні проводитися у спеціальному класі або залі в умовах тиші і відсутності відволікаючих увагу факторів. 

Робота над піснею з дітьми із ООП займає значно більше часу, ніж з дітьми з нормотиповим розвитком. Дуже важлива організація першого прослуховування. Вступна бесіда повинна зацікавити дітей, привернути увагу до пісні, з якою необхідно їх ознайомити. Виконання пісні музичним керівником повинно бути високо-художнім, яскравим, емоційним. Він співає заспів пісні або її логічно закінчену частину, після чого пропонує заспівати разом. При необхідності проводиться додаткова робота над деякими фразами. 

Нерідко діти із порушенням когнітивного розвитку «не доносять» до наступного заняття ні мелодії, ні тексту. Тому доводиться відновлювати в їхній пам’яті вивчений раніше пісенний матеріал. Наступна робота над піснею іде відносно швидше. Основні зусилля на цьому етапі направлені на більш тверде запам’ятовування мелодії і дальше розучування тексту. 

Робота музичного педагога з дітьми, що мають порушення когнітивного розвитку, досить складна. Для того, щоб правильно її організувати, потрібно володіти усіма тонкощами, застосовувати у роботі основні напрями та форми музичної діяльності:

• Пісенна діяльність
• Музико-дидактичні ігри
• Танці, танцювальні мініатюри
• Гра на традиційних та нетрадиційних музичних інструментах
• Психо-емоційне розвантаження на основі класичної музики
• Спонтанні рухи

Важливими засобами активізації діяльності дітей є підтримка зацікавленості та успіху в процесі заняття, своєчасна допомога, доброзичливе ставлення, підкреслена похвала та відповідні види корекційно-розвивальної роботи, в яких використовуються різні форми роботи: 

• показ або демонстрація, яка безпосередньо знайомить дітей з тими чи іншими музичними інструментами, їх звучанням; 
• музично-дидактичні ігри, під час яких діти залучаються до творчої діяльності; 
• гра на дитячих шумових та музичних інструментах;
• драматизація народних пісень, яка сприяє корекції їх емоційно-вольової та рухової сфери;
• підготовка та проведення свят і розваг;
• народознавчі та фольклорно-етнографічні заходи;
• концерти; 
• комплексні музично-естетичні заняття. 

Найважливіші моменти організації занять – це певні стадії або кроки для ясної, поступової подачі матеріалу: 

1. введення: знайомство-привітання з кожною дитиною (підбір його оригінальної мелодії відповідно до імені кожної дитини);
2. налаштування на позитив; 
3. ознайомлення з темою та змістом заняття;
4. пояснення щодо виду корекційно-розвивальної роботи; 
5. формування музично-слухових уявлень у певному виді роботи (знайомство з музикою, обговорення); 
6. цілісне сприймання твору (узагальнення); 
7. завершення музичного заняття: налаштовуємо дитину на внутрішню та зовнішню гармонію (праву руку кладемо на серце і слухаємо його ритм).

Варто зауважити, що загальний успіх занять в освітньому закладі залежить від дотримання низки вимог, а саме: умілий добір музичного матеріалу для слухання й виконання, високохудожнє виконання музичних творів, уміле вербальне спілкування з дітьми в ході занять, широке застосування зорової наочності, правильна організація рухів під час слухання музичних творів. Загалом атмосфера занять з музикотерапії має бути захопливою, динамічною, цікавою, сприяти новим відкриттям як в емоційному, так і в пізнавальному планах. 

Музичні заняття є також одним із найбільш ефективних засобів корекції та розвитку рухової сфери дітей, які мають порушення опорно-рухової сфери.

Розвиток рухів, які поєднуються зі словом і музикою, становлять цілісний корекційно-виховний процес. Корекція порушених і подальший розвиток збережених функцій стимулює в дитині зібраність уваги, конкретність уяви, активність думки, розвиток пам’яті, зокрема рухової, без якої неможливе свідоме самостійне виконання вправ.

Характерними особливостями і перевагами музичних занять над іншими засобами корекційної роботи дітей з порушеннями опорно-рухової системи є:

• сприятливі умови для тренування процесів гальмування і збудження, сприяння врівноваженню і ритмізації процесів у ЦНС;
• позитивний вплив на дітей за рахунок точного дозування подразників: темпу, ритму, динаміки музичних композицій. Музика і словесний супровід допомагають активно реалізовувати рухи та гальмувати моторні реакції;
• корегування й впорядкування рухових, ритмічних процесів розвиває здатність до концентрації, зосередження. 
• у більшості дітей з моторними порушеннями і ДЦП збережений інтелект (мова йде тільки про дітей зі збереженим інтелектом). Це стартова основа в роботі. Необхідно встановити психологічний та емоційний контакт з дитиною, спробувати зрозуміти, що вона відчуває.
• у дітей з ДЦП часто порушена зорово-моторна координація, що приводить до складності в розборі тексту. Для полегшення сприйняття використовується крупний шрифт та кольорове оформлення.
• механічна пам’ять розвинута дуже слабко, важко привести в рух один палець, не рухаючи всіма іншими. Тому простіше ставити на клавішу не один палець, а два – перший та другий. Так можна грати одноголосні мелодії кілька місяців, спочатку кожною рукою окремо – потім двома руками разом.
• невеликий об’єм м’язової пам’яті необхідно компенсувати логічною, зоровою та тактильною видами пам’яті. Поряд з поясненням, показом можна використовувати засіб спілкування за допомогою дотику – начебто грати на руці чи спині учня, підказуючи напрямок, силу, характер звуковидобування.
• пальчикові ігри – важлива частина роботи по розвитку дрібної моторики рук, це інсценування казок і віршів за допомогою пальців. Вони сприяють розвитку мови, творчості. В ході ігор дитина повторює рухи музичного педагога, активізує моторику рук. Також використовують вправи на розвиток хватальної функції (гра з м’ячем).
• тісний зв’язок ручної та мовної моторики. Дрібна моторика пальців разом зі співом, читанням віршів – важливий напрям корекційної роботи з формування правильного мовлення, мислення, пам’яті, зорового та слухового сприйняття.
• гра в ансамблі має велике значення. Дитина емоційно втягується в гру і музика стає своєрідним видом спілкування.
• велике значення мають виступи на сцені, що допомагають дитині самовиразитись, позбавитись від комплексів, підвищувати самооцінку. Ніколи не можна ставити перед дитиною з особливими потребами складних завдань. В кожний момент необхідно знати межу можливостей: поєднання чутливості та симпатії до дитини, вміння мобілізувати його волю. Терпіння та витримка – основа педагогічного успіху.

Безумовно, у виборі форм, методів і засобів роботи педагог повинен враховувати специфіку порушення кожної дитини, що потребує від нього певних спеціальних знань та вмінь.